На офіційному сайті монархії перелічені 16 дорослих чинних (тобто таких, які фактично працюють від імені Єлизавети II) членів королівської сім’ї. Усі вони займаються патронажем різних благодійних і громадських організацій, а також представляють корону на урочистих заходах.

Однак не усі мають однаковий статус: “верхівку” монархії представляють так звані “старші” члени королівської сім’ї. За повідомленнями в пресі (офіційної інформації з Букінгемського палацу надходить вкрай мало), люди, що ухвалюють основні рішення – це так звана “Фірма восьми”.

До неї належать сама королева, троє її дітей – Чарльз, Анна і Едвард, подружжя Чарльза і Едварда, а також старший онук Єлизавети II принц Вільям і його дружина Кейт.

Примітно, що сюди не належить чоловік королеви – принц Філіп, який 2017 року “пішов на пенсію”, відмовившись від основних обов’язків, і тепер тільки зрідка присутній на заходах за власним бажанням.

Немає серед членів “фірми” і сина королеви принца Ендрю: він склав із себе королівські обов’язки на тлі скандалу, викликаного його дружбою з американським бізнесменом Джеффрі Епштейном, засудженим за залучення неповнолітніх до проституції.

У 2020 році від обов’язків “старших членів” королівської сім’ї відмовилися принц Гаррі та Меган Маркл. Вони, на відміну від Філіпа та Ендрю, більше не будуть використовувати титул HRH.

У найвужчому розумінні “фірма” – це і є “старші члени” королівської сім’ї. Але вимовляючи цей термін в інтерв’ю, Меган Маркл, ймовірно, мала на увазі ширше трактування, що включає в себе апарат обслуговування монархії, в якому працюють сотні людей.

“Коли говорять про “Фірму”, зазвичай мають на увазі саме робочий механізм, систему, яка існує навколо королівської родини. Це підкреслює, що дана сім’я – не тільки група людей, але ще й якесь професійне співтовариство. Віндзори – це не родина у звичному розумінні цього слова. Кожен з них – не тільки тато, мама, бабуся тощо. Вони ще й один з інститутів британської держави”, – зазначає кореспондент ВВС у королівських справах Джонні Даймонд.

Журналісти рідко використовують слово “фірма” і частіше говорять “палац”. Але сенс той самий – це не тільки люди, що живуть у палаці, але й уся супутня система, яка допомагає членам королівської сім’ї виконувати свої громадські обов’язки.

Королівська родина лише віддалено схожа на звичайні сім’ї. Монарші нащадки живуть окремими домогосподарствами, і в кожному є свій штат співробітників. Вони організують життя королівської сім’ї, складають графік їхньої роботи. Певною мірою вони також відповідають за взаємодію з іншими будинками родини – наприклад, якщо йдеться про підготовку якихось спільних заходів.

“Це, звичайно, звучить незвично. Це більше схоже на сім’ю, яка керує якоюсь величезною компанією. Ваші секретарі говорять один з одним, щоб обрати час, коли ви можете зустрітися з членами своєї ж родини та повечеряти або поговорити. Тож дійсно, Віндзори – це і корпорація, і сім’я одночасно”, – зазначає пан Даймонд.

Причому корпорація ця – велика і прибуткова. За даними звітів, у 2020 році чистий прибуток тільки Володінь Корони (тобто нерухомість, що належить Віндзорам) склав 345 млн фунтів.

Але є й те, що об’єднує Віндзорів зі звичайними сім’ями, – і саме це цікавить британців і решту світу найбільше.

“Сварки, скандали і примирення, труднощі, в яких життя королівської сім’ї схоже на наше, дружба, любов, розлучення, суперництво. Це все так близько нам, але при цьому інше. І це якраз те, що робить королівську сім’ю такою незвичайною і такою цікавою для нас, – міркує пан Даймонд. – Якби це просто була група офіційних осіб, які виконують свої обов’язки – відкривають лікарні, приймають паради, – це б швидко усім набридло. Але оскільки це особистості, люди, яких, як нам здається, ми поступово починаємо знати і розуміти, – ми починаємо їм співчувати, обирати сторону того чи іншого персонажа – і це оживляє усю цю історію”.

До складу Королівського двору (саме так називається апарат, який обслуговує монархію) входять кілька відділів. Наприклад, Кабінет особистого секретаря, Особистий гаманець (там займаються веденням особистих фінансів королівської сім’ї), офіс лорда-камергера, відділ ведення господарства і відділ казначейства, де є допоміжні підрозділи, зокрема згаданий в інтерв’ю Меган відділ кадрів (за словами пані Маркл, вона звернулася туди по допомогу, усвідомивши думки про самогубство, але їй відповіли відмовою, бо вона не є найманим співробітником королівського двору).

Говорячи про причини свого виходу з королівської сім’ї, Гаррі та Меган акцентують саме бюрократію і правила, прийняті у дворі, і меншою мірою згадують особисті проблеми з родичами.

В інтерв’ю Меган розповіла, що їй довелося здати свій паспорт і водійські права, а особисті помічники обмежували її соціальні контакти – один раз, за ​​її словами, їй не рекомендували йти на обід з друзями, бо вона і так занадто часто з’являється на публіці (Меган каже, що на той момент виходила зі свого будинку лише двічі за чотири місяці).

Помічники та радники дійсно грають велику роль у житті Віндзорів. Але ступінь їхнього впливу на життя королівської сім’ї відрізняється.

По-перше, це залежить від того, скільки ті чи інші співробітники вже пропрацювали при дворі, який професійний і життєвий досвід вони мають. Також багато що визначає й те, на кого вони працюють. Чим довше той чи інший член королівської сім’ї виконує свої обов’язки, тим упевненіше він або вона починає почуватися у своїй ролі. І навпаки – якщо людина тільки починає життя в палаці, то він або вона схильні частіше прислухатися до радників.

Потрапити на місце високопосадових радників королівської сім’ї непросто. Такі позиції найчастіше займають відставні військові офіцери й дипломати.

Так, останньою особистою секретаркою принца Гаррі та Меган Маркл була Фіона Макілвем. Раніше вона була наймолодшою британською дипломаткою, які обійняла посаду посла (пані Макілвем представляла Лондон в Албанії). Сара Летем, яка працювала речницею Гаррі та Меган, до цього була помічницею в адміністрації президента США і старшою радницею Гілларі Клінтон під час президентської кампанії у 2016 році.

Про те, наскільки впливовими є особисті секретарі та інші співробітники двору, можна судити також із того, як розвиваються їхні кар’єри.

Наприклад, Саймон Кейс, який раніше працював особистим секретарем принца Вільяма, зараз обіймає посаду старшого політичного радника прем’єр-міністра Великої Британії та секретаря кабінету міністрів. Вважають, що це одна з найвпливовіших адміністративних посад у британському уряді.

Особисті секретарі фактично є правою рукою члена королівської сім’ї. Вони супроводжують Віндзорів під час офіційних візитів, складають програму зустрічей, консультують своїх “шефів” з основних питань і надають громадськості офіційні заяви від імені родини, зокрема, наприклад, оголошення про весілля і народженнях спадкоємців.

Особистий секретар королеви – особливий випадок. Він уповноважений консультувати її з конституційних і політичних питань, – і було б дивно, якби вона не дослухалася до цих порад.

У Британії існує так званий золотий трикутник радників. До нього входять особистий секретар королеви, секретар уряду і секретар прем’єр-міністра.

“Під час криз, серйозних труднощів або тоді, коли вони вважають за потрібне, секретарі “золотого трикутника” зустрічаються й обговорюють питання, які їх турбують, – пояснює Джонні Даймонд. – Цю інформацію потім повідомляють королеві. Як і у випадку з іншими секретарями – вони настільки важливі й впливові, наскільки цього хоче людина, на яку вони працюють. І, безумовно, бувають випадки, коли члени королівської сім’ї нехтують порадами своїх співробітників”.

Наприклад, як стверджують джерела ВВС, у 2016 році апарат наполегливо радив принцу Гаррі не робити публічну заяву на підтримку Меган Маркл, яку вже тоді тримала в облозі преса. Але принц вчинив по-своєму, і повідомлення було опубліковано.

Але загалом до порад секретарів зазвичай прислухаються. Вважають, що особистий секретар королеви – сер Едвард Янг – суттєво вплинув на те, що Єлизавета II вирішила знятися в ролику про відкриття Олімпійських ігор 2012 року разом з актором Деніелом Крейгом, який виконав роль Джеймса Бонда.

“Велика частина спілкування особистих секретарів і членів королівської сім’ї проходить в приватному порядку, тому нам складно скласти об’єктивне уявлення про внутрішній світ королівської родини і те, які поради і в якій кількості їм дають”, – резюмує пан Даймонд.

У серіалі про життя королівської сім’ї “Корона” розповідають про те, як у перші роки правління Єлизавети II їй довелося відмовити своєї сестри – принцесі Маргарет – у шлюбі з розведеним капітаном Пітером Таунсендом, який служив при дворі їхнього батька Георга VI. Якщо вірити серіалу, королева хотіла піти Маргарет назустріч, але її радники категорично не рекомендували їй цього робити, і в результаті ситуація призвела до погіршення стосунків між сестрами.

“Є ймовірність того, що в тій ситуації молода королева, яка щойно приступила до виконання своїх обов’язків, спиралася на думку своїх радників набагато більше, ніж вона це робить зараз – через 70 років правління”, – зазначає пан Даймонд, обумовлюючи, що знати напевно, наскільки історія в “Короні” зображує реальний хід подій, ми не можемо.

Крім палацової бюрократії невдоволення Меган викликала і пресслужба, яка, за її словами, не захищала її від нападок таблоїдів. І хоча одна з журналісток, які висвітлюють королівську родину, пізніше заявила, що, згідно з її досвідом, це не так, Букінгемський палац дійсно всю сучасну історію живе за принципом “не скаржся і не пояснюй” (never complain, never explain).

Принц Гаррі розповів про “невидимий контракт” королівської сім’ї з журналістами, який полягає в тому, що вона терпить негативні публікації про себе та запрошує журналістів на зрежисовані заходи – в обмін на те, що ніхто насправді не знає, що відбувається за стінами палацу.

Наприкінці 1960-х років ВВС дозволили зняти фільм про королівську сім’ю, надавши безпрецедентний доступ до повсякденного життя її “старших” членів. Попри гігантський інтерес аудиторії, фільм показали лише один раз, після чого поклали на полицю. Повідомляли, що королева вважала його “занадто відвертим”.

ЗМІ були і залишаються для Букінгемського палацу інструментом спілкування зі своїми підданими, каже професорка Лора Кленсі – авторка книги “Управління сімейною фірмою: як монархія керує своїм іміджем і нашими грошима” (Running the Family Firm: How the Monarchy Manages Its Image and Our Money).

Преса, своєю чергою, здавна використовувала монархію для залучення читачів і глядачів. У підсумку, на думку дослідниці, сторони формували взаємовигідні відносини, зокрема за рахунок неформальних угод.

Одна з них, названа “договором пароварки”, мала на увазі, що на час навчання принців Вільяма і Гаррі журналісти залишать їх обох у спокої – в обмін на регулярні постановчі фотосесії. Таким чином, газетам давали можливість періодично “випустити пару” медіаінтересу до королівських знаменитостей.

Однак з розвитком інтернет-ЗМІ і соцмереж відносини монархії з таблоїдами почали псуватися. У гонитві за кліками й місцем у пошукових результатах видання стали ставити наперед кількість публікацій проти їхньої якості. За деякими підрахунками, з моменту виходу в ефір інтерв’ю Гаррі та Меган кількість інтернет-публікацій про них за день зросла на 348%.

“Прихильники монархії хочуть про це читати, противники монархії хочуть це засуджувати, а ті, хто посередині, просто хочуть знати, про що всі говорять”, – відзначає експерт з цифрової реклами Роб Везергед.

“Щоб зберегти свою владу, монархія ретельно вибудовує баланс видимого і невидимого у своїх стосунках із зовнішнім світом. Щоб не потрапити під вогонь критики, якусь частину свого життя інститут ретельно приховує, – зазначає професорка Кленсі. – І сповідь Гаррі та Меган в інтерв’ю загрожує порушити цей баланс”.

Невдале приєднання Меган Маркл до королівської сім’ї часто порівнюють з досвідом принцеси Діани, у якої склалися чудові стосунки з простими британцями й щонайменше натягнуті – з палацової “фірмою”.

Попри те, що на відміну від Меган Діана була абсолютно “своєю” для британської еліти (її сім’я належить до одного з найбільших аристократичних родів, до нього ж належав легендарний прем’єр-міністр Вінстон Черчилль), їхні історії у королівській родині виявилися схожими: незадовго до розлучення з Чарльзом в інтерв’ю ВВС Діана говорила про свою депресію та інші психологічні розлади, викликані життям у палаці.

“Адаптуватися до реалій палацу дуже складно. Це місце, де потрібно придушувати свою індивідуальність – принаймні на публіці, – пояснює кореспондент ВВС у королівських справах Джонні Даймонд. – Передбачається, що людині слід діяти не як особистості, а як представнику монархії”.

“Робота [в королівській родині] вимагає самознищення, в якому королева, яка за 70 років на престолі не сказала нічого цікавого, досягла успіху, – писав після виходу інтерв’ю Гаррі та Меган британський журнал Economist. – Це не тому, що вона нудна людина, а тому, що вона розуміє вимоги цієї роботи”.

Як свого часу принцеса Діана, яка хотіла бути “королевою людських сердець”, Меган теж намагалася висловлювати свою думку і бути особистістю, а не “дамою для обідів”, говорить Джонні Даймонд: “Складно уявити, як це все мало збігатися з поглядами палацу. Хтось мав підлаштуватися. І палац – це не той інститут, який швидко адаптується”.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber